За Михаїлом йшла зима,
Хоча безсніжна – холодненька.
Чи вкриє землю білизна,
Немов Дитятко Божа Ненька?
Дівчаток ми у Львів везли,
Щоб грані світу впізнавали.
В них щастям личенька цвіли,
Що холодно – не відчували.
Все ж освіжилася земля,
Немов біленькою крупою.
Сніжинки вітер гнав здаля
Як кіз, ягнят до водопою.
Неслась, кружляла заметіль
Понад поля над рідним краєм.
Вітри холодні звідусіль:
Цей день екскурсії згадаєм.
Ми, перед польським днем Різдва,
Заїхали під Львовом в зиму.
Колядка предківська жива
Нам дарувала мить любиму.
Всім “Полліанна” доброти
В театрі щедро уділила.
Щоб духом, розумом рости,
Щоб доля в світ казок водила.
Дівчатка гарні, мов квітки –
Шляхетні наші українки-
Переспівали залюбки
Пісні, колядки і щедрівки.
Багато днів ще буде в них :
Занять цікавих , пізнавальних,
Загадок долі непростих –
Трудних, незвіданих, повчальних.
Щоб у шляхетності рости,
Ще треба так багато знати.
То прокладаємо мости,
Щоб їм урок життєвий дати.
24.12.2011 р.